Сьогодні: Всесвітній день пошти і ще 2

Як годиться Кожна нагода – від задуму до святкового столу
Новини

50 тисяч гривень готівкою: що звірити в договорі на квартиру

Дві руки передають пачку доларів над столом із документами

Готівкові розрахунки між фізичними особами за нотаріальним договором купівлі-продажу квартири дозволені в межах 50 тисяч гривень. Більші суми проводять безготівково.

Договір не варто сприймати як формальність. Дані продавця і покупця, адреса, площа, характеристики та реєстраційні відомості житла мають збігатися з документами на нерухомість і з інформацією про власника, зазначає адвокат Андрій Хомич.

Яку ціну і який порядок розрахунку фіксувати?

У договорі вказують суму, за яку житло фактично продають. Якщо записати меншу вартість, ніж покупець заплатив, у спорі складніше довести передачу повної суми і вимагати її повернення.

Має бути зрозуміло, коли покупець передає гроші, у який спосіб і чим підтверджується отримання їх продавцем. Не варто підписувати пункт, що розрахунок уже проведений повністю, якщо кошти ще не передані.

Коли звільняють житло і що з боргами?

Бажано зафіксувати, коли продавець звільняє квартиру і передає ключі. Сторони можуть передбачити акт приймання-передачі: право власності вже може бути зареєстроване на покупця, тоді як колишній власник ще певний час фактично залишається в житлі.

Зобов’язання попереднього власника за комунальні та інші послуги до покупця автоматично не переходять. У договорі може бути умова, за якою новий власник погоджується взяти їх на себе.

Якщо квартиру придбали у шлюбі й вона є спільною сумісною власністю, для продажу може знадобитися згода другого з подружжя — навіть коли житло оформлене лише на одного. Такі обставини перевіряє нотаріус. Перед угодою перевіряють іпотеку, арешт, заборону відчуження та інші обтяження. У 2026 році під час продажу нерухомості враховують дані про власника в Єдиному реєстрі боржників, хоча для окремих випадків закон передбачає винятки.

Поліна Ожина

Звіряє дати й назви свят на головній сторінці та в матеріалах редакції, після чого віддає тексти до публікації. У її полі — офіційні найменування державних і церковних днів, народні назви тих самих нагод, збіги кількох традицій в одну добу й розбіжності між джерелами. Спирається на укази та розпорядження, календарі різних церковних юрисдикцій, етнографічні описи й правки кореспондентів; формулювання зіставляє з незалежними джерелами, доки не зникне суперечність. Коли кореспондент подає міжнародний день, репортер — народну назву, а редактори практичних рубрик збирають прикладний блок, вона зводить усе до одного прийнятого в тексті варіанта. На головну сторінку матеріал потрапляє тільки тоді, коли підпис під нагодою, картка дня і згадка в тексті вже тотожні.

Читайте також

Написати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *