Чернігівщина: рогач був атрибутом старшого дружка на весіллі
Рогач здавна пов’язують із українською піччю, проте в окремих місцевостях його використовували й під час весілля. Предмет хатнього начиння ставав атрибутом обряду, дарунком невістці або назвою весільного деревця.
Рогач — довгий держак із розгалуженням або металевими ріжками на кінці. Ним ставили в піч і діставали з неї горщики, чавуни та інший посуд. У сучасних словниках основне значення слова подається як «ухват», тобто пічне приладдя.
Назва пов’язана зі словом «ріг» через розгалужену форму. Етимологи відносять «ріг» до давньої слов’янської мовної основи, від якої утворилися слова про роги, розгалуження та подібний вигляд. Металеві кінці інструмента нагадують невеликі роги.
В українській мові слово означало не лише пічний інструмент. У словнику Бориса Грінченка зафіксовано також значення «олень» і «жук-олень» (Lucanus cervus). Назва могла позначати предмет або істоту з характерною «рогатою» формою.
На Чернігівщині рогач названо головним атрибутом старшого дружка. Це був поважний чоловік, який стежив за порядком під час весілля; його рогач прикрашали квітами, стрічками та житом.
В українських східнослобожанських говірках зафіксовано ще два весільні значення. В одному випадку мати молодого дарувала невістці звичайний рогач разом із кочергою, промовляючи побажання щастя і здоров’я. В іншому «рогачем» називали весільне деревце молодого — прикрашену гілку, що нагадувала тризуб. Окремо зафіксовано назву «роги» для деревця з двох різок, обмотаних тістом і прикрашених квітами та цукерками.
