Наші прабабусі не носили «вишиванок»: звідки взялося слово
Сьогодні вишиванкою називають українську сорочку, прикрашену вишивкою. Здається, що це слово існувало стільки ж, скільки й сам традиційний одяг. Насправді в старих описах українського вбрання сорочку з вишивкою найчастіше називали просто сорочкою.
Слово «вишиванка» увійшло у письмовий ужиток на початку XX століття. Одне з ранніх зафіксованих уживань знаходимо у виданні «Рідний край» за 1907 рік, яке видавала Олена Пчілка. Там «вишиванками» названо вишиті вироби, що виготовляли селянки Київщини. Спочатку слово могло стосуватися не лише сорочки, а загалом речей із вишивкою.
У 1908 році «вишиванка» вже вживається саме щодо сорочки. В Олени Пчілки у п’єсі «Світова річ» є фраза «вишиванку нап’яла». А в 1912 році письменниця в передмові до «Українських узорів» пише про «українські вишиванки й тканки». Ці приклади зафіксовані в академічному дослідженні з історії української культури. Тому Олену Пчілку можна назвати однією з ключових популяризаторок слова «вишиванка» в українському друці.
Чому раніше говорили просто «сорочка»
Є ще один важливий доказ. У «Словарі української мови» за редакцією Бориса Грінченка, який виходив у 1907–1909 роках, уже зафіксовано «вишИванка» зі значенням «вишита сорочка». Отже, на початку XX століття це слово вже існувало в українській мові не лише як випадковий авторський вислів, а як лексема, яку укладачі словника вважали за потрібне зафіксувати.
Традиційна українська сорочка мала безліч місцевих варіантів: відрізнялися крій, тканина, спосіб оздоблення, техніка вишивки та призначення. Не кожна народна сорочка взагалі була вишитою. Саме тому в етнографічних описах старого одягу вживають «народна сорочка» або «вишита сорочка», коли йдеться про конкретний традиційний предмет.
Херсонські музейники, наприклад, звертали увагу, що в етнографічній літературі старі сорочки часто описували саме як сорочки, а слово «вишиванка» стало звичнішим для позначення модернішої вишитої сорочки в XX столітті. Це не означає, що слово «вишиванка» було невідомим до XX століття: датовані приклади 1907–1912 років це спростовують. Йдеться радше про те, що сьогоднішнє широке значення слова сформувалося пізніше.
Слово «вишиванка» є нормативним і сьогодні означає вишиту сорочку. Саме так його визначає і сучасний академічний «Словник української мови». А от коли йдеться про конкретний старовинний музейний одяг, етнографічно точніше сказати «народна сорочка» або «вишита сорочка» — залежно від її особливостей.
