Здорове томатне бадилля після сезону можна не викидати

Для городника кінець збору помідорів означає ще й рішення, що робити з бадиллям. Зі здорових решток отримують золу, біовугілля, мульчу або тимчасові конструкції. Хворе бадилля з ділянки прибирають, бо окремі збудники здатні перезимувати на рослинних рештках. Про повторне використання таких стебел повідомляє джерело.

Повністю сухе бадилля спалюють і вносять золу як ґрунтову добавку. Вона містить калій, кальцій та інші мінерали й може підвищувати pH. Золу не кладуть біля лохини та інших культур кислого ґрунту і не вносять туди, де ростиме картопля: вищий pH збільшує ризик парші.

За обмеженого доступу кисню з бадилля роблять біовугілля для поліпшення ґрунту. Тонкі стебла дають мало матеріалу, тому їх обвуглюють разом із гілками чи іншою деревиною. Здорове подрібнене бадилля закопують приблизно на 30 см, але не на місці, де наступного року будуть помідори, перець, баклажани чи картопля.

Міцні гнучкі стебла сплітають у тимчасову шпалеру або вінок. Після висихання вони стають крихкими. Бадилля розкладають на доріжці між грядками й накривають соломою або деревною тріскою: маса блокує світло й стримує бур’яни, проте волога може сховати слимаків.

З листя здорових томатів готують настій проти попелиці та дрібних гусениць. Наукових доказів його високої ефективності небагато. Повторно беруть лише здорове бадилля; хворі рештки з городу прибирають, щоб не зберігати й не поширювати інфекції.