Навіщо в давньому Китаї клали сіль у чай?
У VIII столітті китайський знавець чаю Лу Юй у праці «Чайний канон» (Ча цзін) описав, як на першому етапі кипіння до води додають сіль. Листя тоді пресували в брикети, обсмажували, подрібнювали й варили.
Сіль у чаї для частини китайських традицій не нова вигадка. У більшості людей чай асоціюється з медом чи лимоном, а в окремих регіонах Азії напій готують інакше.
Як саме додавали сіль і навіщо
Лу Юй наголошував: солі не має бути забагато. Інакше вона переб’є смак чаю, і напій стане фактично солоною водою. Сіль була частиною приготування й мала підкреслювати смак, а не робити його солоним.
Невелика кількість солі може приглушувати гіркоту, тож міцний чай сприймається м’якше. Дрібка змінює баланс: гіркота менш різка. Якщо солі зовсім небагато, першою може відчуватися не солоність, а м’якший смак чаю; аромат і післясмак — чіткіше.
Де ще п’ють солоний чай
Солоний чай не єдиний спосіб у Китаї і не характерний для всієї країни. У хакка є pestle tea, або «чай у ступці»: листя перетирають з арахісом, кунжутом та іншими інгредієнтами й заливають окропом; традиційний варіант зазвичай солоний.
Подібне є в тибетців і в деяких інших народів Азії. У тибетській традиції чай можуть готувати із сіллю та маслом, тож напій не схожий на звичайний зелений чи чорний. Надмірна сіль здатна знищити тонкі відтінки чаю — саме про це попереджав Лу Юй.
