Звіряє дати й назви свят на головній сторінці та в матеріалах редакції, після чого віддає тексти до публікації. У її полі — офіційні найменування державних і церковних днів, народні назви тих самих нагод, збіги кількох традицій в одну добу й розбіжності між джерелами. Спирається на укази та розпорядження, календарі різних церковних юрисдикцій, етнографічні описи й правки кореспондентів; формулювання зіставляє з незалежними джерелами, доки не зникне суперечність. Коли кореспондент подає міжнародний день, репортер — народну назву, а редактори практичних рубрик збирають прикладний блок, вона зводить усе до одного прийнятого в тексті варіанта. На головну сторінку матеріал потрапляє тільки тоді, коли підпис під нагодою, картка дня і згадка в тексті вже тотожні.