Святослав Крамар

Розбирає народні звичаї, прикмети й церковний календар як шари одного дня: родинний обряд, сезонне дійство, постове правило й храмову нагоду. Відділяє стійкий звичай місцевості від пізнішого міського переказу, а церковну дату — від народної назви того самого дня. Джерелами служать етнографічні описи, церковні типікони й календарі юрисдикцій, записи обряду та пояснення, які дає настоятель чи знавець локальної традиції; одне джерело без підтвердження в текст не заходить. З головною редакторкою узгоджує, яку назву винести в картку, коли народний і церковний ряд розходяться; колег із практичних рубрик попереджає про піст, поминальний характер дня чи заборону на певні дії. Обряд описує лише після того, як зіставив незалежні свідчення і викреслив деталі, які тримаються на єдиному переказі.